Виробнича вібрація. Гігієнічне нормування, заходи і засоби захисту від вібрацій.

Предыдущая1234567Следующая

Лекція 5. Виробничий шум і вібрація. Випромінювання.

План

1. Виробнича вібрація. Гігієнічне нормування, заходи і засоби захисту від вібрацій.

2. Шум. Класифікація та нормування шумів. Методи та засоби захисту від шуму.

3. Інфразвук та ультразвук. Нормування та основні методи захисту від ультразвуку та інфразвуку.

4. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону.

5. Випромінювання оптичного діапазону. Особливості, нормування, засоби та заходи захисту.

6. Йонізуюче випромінювання. Методи та засоби захисту від іонізуючого випромінювання у виробничих умовах.

Виробнича вібрація. Гігієнічне нормування, заходи і засоби захисту від вібрацій.

Вібрація - це механічний коливальний рух системи з пружними зв’язками. Найпростішою формою вібрації є гармонійне коливання за синусоїдальним законом.

Час, упродовж якого матеріальне тіло здійснює одне повне коливання, називають періодом коливання.

Число повних коливань за одиницю часу називають частотою коливань. За одиницю частоти приймають одне коливання за секунду - герц (Гц).

Максимальне відхилення тіла від положення стійкої рівноваги, називається амплітудою(а), яка вимірюється в лінійних одиницях (м або см).

Вібрація як рух характеризується швидкістю і прискоренням. Максимальне значення швидкості Vmах (м/с) і прискорення Wmax (м/с2) коливального руху дорівнює:

Класифікація вібрацій. Відповідно з діючими санітарними нормами ДСН 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації" виробничі вібрації за своїми фізичними характеристиками поділяються:

1) за способом передачі на людину, вібрації умовно поділяються на: місцеву (локальну), що передається на руки працюючого і загальну, що передається через опорні поверхні на тіло людини у стоячому або сидячому положенні. Загальні вібрації визначаються як вібрації робочого місця. На виробництві має місце поєднання місцевої і загальної вібрації (комбіновані).

2) за напрямком дії загальну вібрацію поділяють на вертикальну (стопа - голова), що діє вздовж ортогональної осі системи координат Z, і горизонтальну - вздовж осі X (спина - груди і навпаки) та Y (зліва - направо).

3) за характером спектру вібрації поділяються на широкосмугові та вузькосмугові;

4) за частотним складом, вібрації бувають:

- низькочастотними з частотою до 16 Гц;

- середньочастотними з максимальним рівнем 31,5 і 63 Гц;

- високочастотні - 125, 250, 500 і 1000 Гц - для локальних вібрацій.

5) за часовими характеристиками розглядають вібрації:

- постійні, для яких величина віброшвидкості змінюється не більше, ніж у 2 рази протягом 1 хвилини;



- непостійні, для яких величина віброшвидкості змінюється не менше, ніж у 2 рази протягом 1 хвилини і які поділяються на коливальні у часі, перервні та імпульсні;

Джерела вібрації та вплив на організм людини. Виробничими джерелами локальної вібрації є ручні механізовані машини ударної, ударно-обертової та обертової дії з пневматичним або електричним приводом. Вібрація, що діє на людину в процесі взаємодії з ручними машинами і обладнанням, охоплює широкий діапазон частот - від декількох Герц до 200 і вище.

Вібрація відноситься до шкідливих чинників, що мають значну біологічну активність. Характер, глибина і спрямованість функціональних змін в організмі людини визначається силою впливу, ступенем і характером спектрального складу, кількістю поглинутої енергії і тривалістю вібраційного впливу. Тривалий вплив вібрації у поєднанні з комплексом несприятливих виробничих чинників може призвести до стійкого патологічного ушкодження організму і розвитку вібраційної хвороби.

Вібраційна хвороба - це комплекс патологічних змін у працюючих, які систематично підпадають під дію вібрації. Розрізняють форми вібраційної хвороби, що викликані локальною та загальною вібрацією.

Найбільш поширеною є вібраційна хвороба, зумовлена дією локальної вібрації. Основними ознаками такої вібраційної хворобиє раптові приступи побіління пальців, прояви ниючого, ломаючого, тягнучого болю у верхніх кінцівках, особливо вночі й під час відпочинку, які супроводжуються відчуттям холоду в кистях рук. Постійним симптомом вібраційної хвороби є розлади вібраційної, больової і температурної чутливості.

Загальна вібрація має негативний вплив на центральну і вегетативну нервову систему, призводить до змін серцево-судинної системи, обмінних процесів, вестибулярного апарату, спазмів церебральних і периферійних судин. Внаслідок дії загальної вібрації на ЦНС може розвиватися церебральна форма вібраційної хвороби за дуже короткий відрізок часу (до 3 років). Також загальна вібрація негативно впливає на статеву сферу. У чоловіків часто спостерігається імпотенція, а у жінок загострюються запальні процеси статевої сфери, порушуються менструальні функції. Комбінована дія вібрації у працівників з тривалими професійним стажем, призводить до виникнення невритів слухових нервів, зміни зі сторони ЦНС, особливо за наявності інтенсивного шуму, який є постійним супутником вібраційних процесів.

Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6-9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, що призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки -5 Гц, голови - 20 Гц, центральної нервової системи - 250 Гц.

Ефективне лікування вібраційної хвороби можливе лише на ранній стадії, відновлюються порушені функції дуже повільно, а в особливо тяжких випадках, настають незворотні зміни, що призводять до часткової або повної втрати працездатності.

Нормування вібрації. Основними нормативними документами, що регламентують рівні вібрації, є ГОСТ 12.1.0.12-90 ССБП "Вібраційна хвороба. Загальні вимоги" і ДСН 3.3.6-039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації". СН 245-71 передбачають залежність нормованих величин від тривалості впливу вібрації протягом робочої зміни.

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. Гігієнічне нормування регламентує санітарні умови праці з метою захисту людини від шкідливої дії вібрації.

Технічне нормування має на меті:

- знизити рівень шкідливої дії на організм людини;

- захистити машини, механізми, обладнання від вібраційного впливу, що може призвести до їх пошкодження.

Санітарними нормами і правилами регламентується гранично допустима величина вібрації, гранично допустима вага механізмів, гранично допустима сила ручного натискання, а також умови вимірювання нормованих величин.

Вага вібруючого обладнання, що утримується руками, має не перевищувати 10 кг, а зусилля натискування 20 кг.

Вимірювання вібрації і співставлення із допустимими величинами діючих нормативних документів проводиться під час державних і заводських випробувань, а також під час контрольних випробувань після капітального ремонту. Після таких випробувань отримані результати заносять у паспорт машини. Для цього використовуються практично ті самі прилади, що й для вимірювання шуму. Отже, шумоміри можуть використовуватись як віброметри, якщо замість мікрофона як чутливий елемент застосовується вібродавач. Різниця полягає в області частот, які вимірюються, оскільки під час вимірювання вібрацій достатньо виконати вимірювання в діапазоні від 5 до 1000 Гц.

Санітарними правилами встановлюються вимоги до мікрокліматичних умов, в яких відбувається вібрація. При роботі в приміщеннях температура повітря має бути не менше 16°С, відносна вологість 40-60 %, швидкість руху повітря не більше 0,3 м/с. Для періодичного обігрівання працівникам мають бути передбачені спеціальні приміщення з температурою повітря 22 °С.

Нині діє біля 40 державних стандартів, що регламентують технічні вимоги до вібраційних машин і обладнання, засобів віброзахисту, методів вимірювання і оцінки параметрів та ін.

Комплекс основних профілактичних заходів включає:

- гігієнічне нормування;

- дотримання санітарних правил при роботі з обладнанням, що вібрує згідно "Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації" ДСН 3.3.6.039-99;

- технічні засоби обмеження та зменшення вібрації;

- використання засобів індивідуального захисту.

- раціональні режими праці і відпочинку;

- лікувально-профілактичні заходи.

Зокрема,до організаційно-технічних заходів відносяться:

- зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, майданчиків з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та ін. вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо;

- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) у паспортах на машини, які щойно надійшли (в технічному паспорті машини повинні бути вказані ВХ та методи їх контролю відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования"), а при відсутності їх, та у разі необхідності, проведення вхідного контролю;

- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;

- використання машин відповідно до їх призначення, передбаченого нормативно-технічною документацією;

- своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для переміщення машин, їх покриттів, кріплень підтримуючих конструкцій та ін., що впливають на вібраційні характеристики машин;

- виключення контакту працюючих з поверхнями, що вібрують (встановлення захисних засобів, сигналізацій, блокування, попереджувальних написів і т.д.);

- не дозволяється обладнання постійних робочих місць без амортизуючих сидінь;

- до експлуатації повинні допускатися тільки справні машини, що відповідають вимогам даних норм.

Комплекс лікувально-профілактичних заходів містить:

- професійні і профілактичні огляди;

- режим праці;

- вітамінізацію;

- організацію профілактичного відпочинку, лікувальна гімнастика та масаж рук.


7963869171556284.html
7963910402328462.html
    PR.RU™